Дитина та домашнє насильство над нею
Проблема домашнього насильства в українських родинах, на жаль, не втрачає своєї актуальності. Якщо удома систематично б’ють, ображають, критикують усе, що дитина робить, принижують її дії, не дають самостійно ступити кроку, вільно висловити свою думку – це не просто внутрішні родинні конфлікти чи модель стосунків у сім’ї, а насильство. Дуже часто жертва сприймає таке ставлення кривдника як нормальну поведінку і «списує» риси характеру кривдника, як спосіб виховання і вважає це наслідком своєї «поганої» поведінки. І це стосується як дорослих жертв домашнього насильства, так і дітей. Але коли замість щасливого дитинства та родинного затишку на малечу чекає домашня тиранія, знущання, образи та напружена атмосфера, не можна залишатися осторонь, адже доросла людина у більшості випадків здатна знайти в собі ресурс та сили для звернення за допомогою, а дитина, як правило, беззахисна, тому без стороннього втручання обійтися не зможе.
Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, визнаються жорстоким поводженням з дитиною. А дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, має статус дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах.
Як розпізнати фізичне, психологічне, економічне, сексуальне насильство?
Фізичне насильство
Фізичне насильство може проявлятися по-різному. Можливо, дитині до 18 років, важко просити про допомогу, вона соромитеся того, що відбувається. І приховуєте синці чи інші знущання. Є законні можливості це зупинити. А саме: якщо стан здоров’я потерпілого потребує термінової допомоги, потрібно звернутися до найближчого травмпункту. Медпрацівник має оглянути потерпілого, надати допомогу, зафіксувати усі ушкодження, а також разом із потерпілим звернутися до поліції.
Окрім фізичних дій, кривдник може застосовувати психологічний тиск, створювати умови економічної залежності чи вдаватись до маніпуляцій. Але у насильстві завжди винен лише кривдник.
Психологічне насильство
Якщо близька людина дитини постійно кричить, ображає, погрожує, ігнорує, знецінює її почуття чи тотально контролює - ймовірно, над нею скоюють психологічне, або, як його ще називають, емоційне насильство. І це не повний перелік його ознак. Дитина можете відчувати страх, безпорадність, постійну тривожність, мати безсоння чи навіть депресію. Зупинити таку неприйнятну поведінку кривдника і притягнути його до відповідальності можливо, у тому числі у правовий спосіб. Кожна людина має право на життя без насильства. Інколи близькі люди чи родичі навмисно роблять дитину залежною -не дозволяють висловлювати свою думку, обмежують можливості для самореалізації, щоб встановити над нею повний контроль і владу.
Економічне насильство
Економічне насильство часто супроводжується фізичним і психологічним насильством -застосуванням сили відбирання грошей у дитини іншими, погрозами чи маніпуляціями. Іноді кривдники, користуючись слабкістю близької дитини, будучи законним представником її майна, розпоряджаються ним на власний розсуд. При цьому контролюючи та позбавляючи постраждалу дитину найнеобхіднішого - їжі, ліків, одягу чи житла. Економічне насильство можна зупинити, зокрема у правовий спосіб. Щоб дізнатися, як захистити свої права та зібрати докази насильства - зверніться до системи безоплатної правничої допомоги. Адже, в Україні кожна дитина може отримати допомогу юриста та адвоката безоплатно. Для цього їй необхідно звернутися до системи безоплатної правничої допомоги. Раніше, якщо дитина потребувала безоплатних послуг юриста чи адвоката для представництва її інтересів у суді, до системи безоплатної правничої допомоги мав звернутися її законний представник. Утім із серпня 2023 року діти з 14 років отримали право самостійно звертатися по допомогу юриста чи адвоката з окремих питань, з метою захисту своїх прав та інтересів.
Сексуальне насильство
Не існує жодних виправдань для сексуального насильства, незалежно від стосунків між людьми та дітьми. Шлюб, спільне проживання, родинні зв’язки не дають права на будь-які дії сексуального характеру без згоди чи з примусу. Сексуальне насильство може стосуватися жінок, дітей.
Коли фізичної, моральної чи іншої шкоди систематично завдають найближчі люди - ймовірно, це ситуація домашнього насильства.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особливість домашнього насильства полягає у тому, що воно відбувається у колі близьких одне одному людей (родичів, членів сім’ї), які пов’язані між собою тісними зв’язками: шлюбними, інтимними, кровними, емоційними, спільним побутом тощо. Як правило, домашня тиранія відбувається поза сторонніми очима, тому і свідків проявів насильства або немає взагалі, або ними є члени родини, які, як правило, замовчують ці факти.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» домашнє насильство є одним з чинників, які можуть зумовити складні життєві обставини (обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно).
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Відповідно до чинного законодавства дитина, яка постраждала від домашнього насильства, має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Крім того, якщо хтось є свідком, очевидцем фактів вчинення домашнього насильства над дітьми, не слід робити вигляд, що нічого не бачите, також не слід про це мовчати, адже дитині не так легко самостійно знайти вихід із цієї страшної ситуації.
Якщо виникла безпосередня загроза щодо дитини, її життю чи здоров’ю, спочатку телефонуйте до поліції за номером 102 та вимагайте винести терміновий заборонний припис щодо кривдника. Захиститися від кривдника можливо.
Дітям і самим не слід замовчувати факти домашнього насильства, а треба розповісти тому, кому вони довіряють: родичам, педагогам тощо, а дорослі обов’язково допоможуть знайти вихід із ситуації та повідомлять відповідні інституції, які за законом мають захистити жертву домашнього насильства та надати необхідну допомогу, в тому числі і психологічну.
Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.
Отже, якщо Ви володієте інформацією щодо насильства в сім’ї та жорстокого поводження з дітьми- звертайтеся в службу у справах дітей Волочиської міської ради за адресою: місто Волочиськ, вулиця Незалежності,88.
