Пашкевич Тарас Ігорович

старший лейтенант, командир роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади в/ч А-4267 сухопутних військ Збройних сил України

Народився Тарас 23 жовтня 1996 року у місті Волочиську. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №5. Ще у шкільні роки він відзначався своїми лідерськими якостями. У школі Тарас мав багато друзів, був товариським, брав активну участь у шкільному житті, був одним із найкращих гравців в ігрових вдах спорту. У 2013 році зайняв І місце у районних змаганнях з легкоатлетичного кросу. 

Друзі, які добре знали Тараса особисто, характеризували його, як патріота, із високоморальними людськими рисами – доброзичливість, вірність, турботливість…

Свою дорогу в житті Тарас обрав за покликом серця: служити народу України. Тож, після закінчення школи, він вступив у Львівську Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. З початку вторгнення росії на територію України 2014-го року він двічі був у зоні АТО, ООС. Його побратими та співслужбовці завжди знали, що Тарасу можна довірити своє життя. Служив в 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Був командиром роти. Отримав ряд почесних відзнак та нагород від вищого військового командування Збройних Сил України:

• медаль «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність»;

• нагрудний знак «За зразкову службу»;

• відзнаку Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» І ступеня.

Перед повномасштабним вторгненням росії в Україну, 24-го лютого, Тарас зробив пропозицію своїй коханій дівчині. Втім, як тільки ворожі війська розпочали цю повномасштабну криваву війну, Тарас одним з перших відправився із своєю бригадою у гарячі точки нашої держави.

Під час виконання завдання отримав поранення ноги та був змушений приїхати на лікування. Був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня. Побратими наголошували, що їм надзвичайно складно нести службу без свого командира. Тож Тарас Пашкевич, після лікування, знову вирушив на передову.

Загинув 4 травня 2022 року, під час того, коли разом із своїми побратимами їхав забирати тіло загиблого українського воїна і на шляху підірвався на міні.