🕯 Війна продовжує забирати найкращих…
Сьогодні Волочиська громада прощалася з Героєм – солдатом 33-ї окремої механізованої бригади – Турком Дмитром Валерійовичем.
Життя Захисника обірвалося 6 листопада 2024 року під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Курахове на Донеччині. З того часу він вважався зниклим безвісти. Півтора року родина жила в невідомості, молилася та сподівалася на диво… Але страшна правда підтвердилася, принісши невимовний біль, який неможливо усвідомити і прийняти.
Дмитро народився 20 червня 1985 року у місті Волочиськ. Здобув освіту у загальноосвітній школі №5 та Хмельницькому ПТУ №24 (за фахом кухар). Всі, хто знав Дмитра, пам’ятають його як людину із великим серцем та «золотими руками» — він був надзвичайно працьовитим, добрим, чуйним і завжди готовим прийти на допомогу.
У 2016 році Дмитро одружився. Разом із коханою Тетяною вони виховували сина Назара, а згодом і донечку Аню. Він обожнював свою сім’ю, був єдиним і люблячим сином для своїх батьків, чудовим зятем та найкращим хрещеним.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Дмитро повернувся з-за кордону додому. І вже 4 квітня 2022 року він мобілізувався до лав ЗСУ. Попереду були військові навчання та бойові завдання в найгарячіших точках. Він до останнього подиху залишався вірним своєму обов'язку, мужньо боронячи нашу землю.
🖤 Немає таких слів, які б могли втамувати горе родини. Ми всією громадою схиляємо голови у жалобі та поділяємо цей нестерпний біль.
Щирі співчуття дружині Тетяні, діткам, батькам Світлані Анатоліївні та Валерію Івановичу, всім рідним, друзям та побратимам.
🙏 Спочивай з миром, наш Герою. Твій подвиг безсмертний, а ім'я назавжди залишиться в пам'яті всього українського народу.
Вічна пам'ять і слава воїну, який став нашим Ангелом-Охоронцем!
Слава Україні!
