Хоробрий, незламний, справжній патріот України, Орест Бабик сьогодні повернувся до рідної землі, щоб навіки жити у пам’яті свого народу…
Він народився 2 лютого 2003 року в селі Гречана Хмельницького району. Його життя було коротким, але сповненим змісту, сили духу та щирої любові до рідної землі, яка з ранніх років формувала в ньому відповідальність, працелюбність і гідність.
З 2009 по 2018 рік він навчався у Підволочиській загальноосвітній школі, де здобув не лише знання, а й перші життєві цінності, а згодом продовжив навчання у Волочиському промислово-аграрному професійному ліцеї, де у 2021 році здобув фах автослюсаря, впевнено будуючи своє майбутнє.
Та коли країна покликала – він без вагань став на її захист. 25 серпня 2021 року Орест підписав контракт зі Збройними Силами України, а з 13 квітня 2022 року вже виконував бойові завдання, щодня доводячи свою відданість присязі, мужність і незламність у боротьбі за свободу України.
В липні 2023 року, перебуваючи на передовій, отримав поранення, яке не зламало його, а лише загартувало ще більше.
Попри всі труднощі війни, Орест залишався людиною, яка вміла любити й мріяти: 19 липня 2024 року він створив сім’ю, подарувавши своїм рідним ще більше тепла, віри та надії на майбутнє, за яке він щодня боровся.
З 12 квітня 2025 року продовжив службу у новій військовій частині. За свою мужність, професіоналізм та успішне виконання бойових завдань 9 грудня 2025 року був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест».
19 березня 2026 року в Запорізькій області, під час виконання військового обовʼязку, від отриманих поранень перестало битися серце нашого земляка…
Його життя – це історія відваги, честі та безмежної любові до Батьківщини. Він віддав найдорожче, щоб ми могли жити, працювати і вірити у завтрашній день.
Схиляємо голови у глибокій скорботі разом із рідними та близькими.
🇺🇦 Вічна пам’ять і слава Герою.
