Троцюк Володимир Миколайович

Володимир народився 6 грудня 1986 року на Херсонщині. Згодом разом із мамою та старшим братом переїхав до села Лонки. Навчався в Лонковецькій та Яхновецькій школах, пізніше здобув освіту у Волочиському ПТУ № 5.

У 2005–2006 роках пройшов строкову військову службу. Після демобілізації чесно й сумлінно працював на Волочиському машинобудівному та метизному заводах.

Ще до початку повномасштабної війни Володимир свідомо пов'язав своє життя із захистом держави, підписавши контракт із ЗСУ. З червня 2014 по лютий 2017 року виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині. За мужність і сумлінну службу в лютому 2017 року був нагороджений відзнакою Президента України.

У грудні 2022 року Володимир знову став до лав ЗСУ. З червня 2023 по липень 2025 року пройшов найгарячіші точки фронту, захищаючи Україну на Краматорському, Бахмутському, Лиманському та Харківському напрямках.

Війна та непрості життєві випробування забрали в нього багато часу, але не змогли забрати людяності, доброти й честі. Володимир залишив після себе те, що не вимірюється роками, — добре ім'я, повагу людей і світлу пам'ять.

Він не встиг створити власну родину, не встиг почути дитячий сміх у своєму домі, але до останнього подиху чесно виконував свій обов’язок — як син, як брат, як громадянин і як Воїн.

Тіло Володимира поховали 30 червня 2026 року в рідному селі Лонки Волочиської громади.