З болем і шаною...
Сьогодні наша громада провела в останню путь свого земляка — Климчука Віталія Володимировича.
Він загинув, боронячи Україну від російського агресора, у бою за нашу свободу, під час виконання бойового завдання 16 травня 2024 року. Йому було лише 43 роки…
Віталій народився 5 серпня 1980 року у селі Маначин. Навчався у місцевій школі, після чого здобув фах механізатора. Все подальше життя присвятив праці на землі. Багато років віддано працював у колгоспі імені Лесі Українки. Був людиною, яка знала, що таке щоденна робота, втома, чесність і відповідальність.
Коли почалася повномасштабна війна, Віталій не залишився осторонь. У лютому 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Він не вагався — бо завжди мав внутрішню силу, чітке відчуття обов’язку. Захищав, бо не міг інакше. Бо так веліло серце.
Майже рік Віталій вважався безвісти зниклим. Рідні вірили, чекали, сподівалися… Та, на жаль, їхня надія не справдилася. Сьогодні він повернувся додому — на щиті. Назавжди. Щоб знайти вічний спокій на рідній землі. На тій, яку знав і любив. Землі, за яку поклав життя.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
Ти залишишся в нашій пам’яті як воїн, як син своєї землі.
Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам.
Пам’ятаємо. Не забудемо.
